Кримінологія як наука

Кримінологія – від латин. кримін – злочин і логос – наука – дослівно наука про злочин. Оскільки злочин як феномен вивчає кримінальне право, кримінологія – це наука, що зачіпає лише почасти злочин. Визначають поняття науки по-різному. Більшість підручників – перераховуючи елементи предметів: кримінологія – наука про злочинність, яка вивчає її сутність, фактори, які породжують її здійснення і т.д. (див. у підручниках).

Є й інше поняття. Предмет і поняття про нього не повинні бути тотожні. Кримінологія – наука про закономірності злочинності й шляхи впливу на неї. Та наука, яка вивчає не злочин як правовий явище, а злочинність як …

Обов'язково виділяються в предметі 4 елемента, які невід'ємні, незаперечні:

1. злочинність як соціальне явище, як явище життя суспільства.

Злочинність має свої закономірності розвитку, має свої якісні й кількісні особливості в кожний конкретний часовий проміжок, певним чином співвідноситься злочинність і злочин як одиничний факт;

2. особистість злочинця

Тут мова йде не про особистісні особливості громадянина А, що зробив злочин, а про те, що типово для злочинців, що роблять дані злочини;

3. фактори, які породжують злочинність (причини, умови, детермінанти – називають по-різному)

Вже досить давно виділені деякі закономірності, обставини. Злочинність породжується особливостями життєдіяльності суспільства. Не випадково саме зараз говорять про те, що є підстави чекати росту злочинності тепер. Особливості економічні, політичні, які у свою чергу виражаються й у поведінку людей;

4. попередження злочинності – ті заходи, шляхом яких здійснюється вплив на злочинність із боку суспільства, інститутів суспільства

Причому не всі ті заходи, якими здійснюється вплив на злочинність. Вплив можна робити шляхом залучення до відповідальності, але це за рамками кримінології. Тут мова про вплив, що попереджає. У теоретичному плані залишається дискусійним питання про те, до чого треба прагнути – до стримування злочинності або викорінюванню. чи Можливо викорінювання?

Кримінологія існує ледве менш 200 років, досить молода наука. У міру розвитку предмет розширюється. Зараз ще включають 5. предмет розвитку науки. Це не проста вистава про колишній розвиток. Багато речей були вже винайдені раніше. Питання може ставитися під трохи іншим кутом. Важливе значення для попередження має вивчення досвіду світової науки й практики. Ті цілі, завдання, які ставилися перед суспільними науками взагалі, розходилися з тим, що розглядається в якості основних сьогодні й зі світовими виставами. Багато міжнародних наробітків можуть мати різні значення й іноді використовуються в нас. Мається на увазі й плюси, і мінуси. Мінуси особливо корисні.

Вітчизняна кримінологія, насамперед, вивчає фонові явища. Мова йде про, що соціально відхиляється поведінку, яка зі злочинним не зв'язане, але обумовлене або має обумовленість (наркоманія, алкоголізм). За рубежем досить розвинена соціологія й там вивчається в рамках девіантної соціології. У нас соціологія девіантною поведінкою практично не займається, тому цими питаннями займається кримінологія. А наркоманія й алкоголізм, у свою чергу, сприяють злочинам (ст. 228 КК РФ). Проституція – кримінально не карна, але організація кубел і т.п. сприяють діяльності проституції. Жебрацтво – виняткове явище дуже короткого часу. Це добре організований бізнес. Зв'язок зі злочинністю є зовсім очевидно. Категорія соціально незайнятих і безробітних - зовсім різні речі. Скільки серед соціально незайнятих безробітних? Порядку 5 відсотків. Усі інші мають статус осіб, що не мають постійного доходу. Або вони перебиваються випадковими заробітками, або мають неофіційні доходи.

У міру розвитку науки починають виділятися блоки, які можливо стануть стиковими з іншими напрямками знань про суспільство, які виділяться з науки й придбають самостійний статус. Кримінологія виникла на стику соціології й кримінального права. Блок – виктилогія. Шахрайство – жертви не бездоганні в побутовім або моральнім праві. Кожна третя квартирна крадіжка – сприяють самі хазяї квартири, залишаючи ключі в доступнім місці; цінності й гроші люди похилого віку зберігають у крупі. Найбільше виктивні професії, найбільше виктивні ситуації відомі. Деякі фахівці виділяють політичну кримінологію, економічну кримінологію і т.д. Особливої потреби в цьому ні, мова йде про особливу частину.

Ціль усякої науки – пізнання. Але серед наук виділяють і науки прикладного характеру. Завдання – забезпечення попередження злочинності в суспільстві.

Розвиток науки, темп розвитку багато в чому визначається тем, наскільки це суспільством у конкретний момент затребуване.

Зі змісту предмета випливає, що кримінологія – це соціолого-правова наука. Історично в Росії так вийшло, що питаннями кримінології стали займатися споконвічно в XIX в. представники кримінального права. Кримінологія в нас виникла з науки кримінального права, виділилася із соціології кримінального права. Якщо побрати підручники 1920 рр., то там є великий розділ по соціології. У наукових працях були й карні матеріали, і матеріали по соціології кримінального права.

Взагалі кримінологія перебуває на стику кримінального права й соціології. У нас же кримінологія вийшла з науки кримінального права.

Злочинність – це явище не фізичне, не космічне, а соціальн, що породжується суспільством. Тому соціологічна складова тут доречна й становить значну частину. Із соціології в значній мірі запозичаться методи, які використовуються в дослідженнях. Правовий компонент пов'язаний з тим, що кримінологія вийшла з надр науки кримінального права, при кримінологічному аналізі завжди в основі лежать правові поняття. Злочинність – це явище, яке зовні виражається зовні в злочині. А злочин – це те, що назване в кримінальнім праві. Хто може вважатися злочинцем і з якого моменту? Осудна фізична особа, що досягла певного віку й у відношенні якого набув чинності вирок кримінального суду. Злочину проти власності, що до них ставляться? Саме те, що передбачене в кримінальному кодексі. Т. е. правові змісти елементів зовсім очевидні.

Важливо й те, що мова йде про розробку якихось заходів, здатних протидіяти злочинності. Вони закріплені в КК РФ.

Кримінологія – наука, яка виникла на стику соціології й правознавства ( насамперед, кримінального права). Меншості дослідників розглядають кримінологію в рамках соціальної девиалогії, далеко від права. Це досить рідко зустрічаюча позиція.

Система курсу кримінології відбиває його природу. У вітчизняній кримінології ця традиційна юридична побудова: загальна частина й особлива частина. Загальна частина – звертання до феномена злочинності в цілому, до рівня загального, злочинність загального. Тут розглядається особистість злочинця як соціальний тип, фактори, що породжують злочинність суспільства, історія науки фактори, що попереджають.

Особлива частина будується на базі загальнокримінологічних підходів. Містить у собі звертання до окремих видів злочинів, до злочинів, чинених певними групами осіб і т.п. Різні автори вибирають по своєму міркуванню, вибирають різні компоненти. Напр., кримінологічні особливості корисливої злочинності, жіночої злочинності, насильницькій злочинності, злочинності неповнолітніх на відміну від дорослих, зараз починають виділяти злочинність мігрантів, але не дуже виходить, тому що дуже різноманітно розуміють, що таке мігрант. Деякі вважають мігрантами всіх тих, хто проживає від відрядного строку до 1 року і т.д. Розглядаються особистісні особливості, що зробили злочин, особливості політичних і економічних обставин, те, що необхідно почати, щоб попередити злочину саме цієї групи і т.д. Це рівень особливої частини.

А рівень одиничного? Рівень загального – це злочинність, рівень особливого – це окремі групи осіб, рівень одиничного – це акт злочинної поведінки.

У закордонній кримінології питання про злочинність, особистість, попередження також включаються й розглядаються, але такого розподілу на загальну й особливу частину найчастіше не робиться. На відміну від російської кримінології, напр., європейська кримінологія, тяжіла у своєму розвитку до соціології, а не до кримінального права. У наш час підходи можуть бути будь-які, але в нас 4 компонента завжди включаються в загальну частину.