Мова і національна індивідуальність

Так само як увесь рід людський не міг лишитися одним табуном, не міг він зберегти й одну мову. Отже, утвердилися різні національні мови. У суто метафізичному розумінні не може бути однієї мови вже між чоловіком і жінкою, батьком і сином, дитиною і старою людиною. Наприклад, у мові деяких східних країн трапляються довгі і короткі голосні, літери, що означають усілякі придихові та горлові звуки, незначні й такі різноманітні відмінності звуків однакового органа, знаки нефоне-матичності й мовлення з усіма відмінностями, які так важко відтворювати на письмі: тон і наголос, посилення й послаблення його та сотня інших випадкових дрібниць в елементах мови; з другого боку, звернімо увагу на відмінність органів мови в протилежних статей, у молодості і в старості, а також на багато випадків і обставин, що змінюють будову цих органів навіть у двох однакових людей, на численні звички, що стають другою натурою, і т. д. Як рідко буває двоє людей з однаковою статурою і з однаковими рисами обличчя, так само рідко й дві мови, різні бодай за своїм акцентом, що постають з уст двох людей, бувають тільки однією мовою.

Кожен рід додаватиме до своєї мови домашнє й родинне звучання: це будуть за своєю вимовою різні говірки.
Клімат, повітря й вода, їжа й питво впливатимуть на органи мови і, звичайно, також на мову.
Традиція суспільства і могутня богиня звички скоро, як ведеться, утворять із характерних рис і відмінностей діалект. Філософське дослідження споріднених різновидів мовлення в східних країнах було б найкращим доказом правдивості цих тез.
Досі йшлося тільки про вимову. Але самі слова, зміст, душа мови -який безмежний терен відмінностей! Ми бачили, що в найдавніших мовах, мабуть, були абсолютні синоніми, і якщо з тих синонімів комусь цей, а комусь інший ставав звичнішим, більше відповідав його поглядам, повніше відтворював його питомі почуття, частіше траплявся найого життєвому шляху, сказати б, справляв на нього глибше враження, то з’являлися улюблені слова, власні слова, діалектизми, ідіоми.

Від когось пішло те слово й лишилося. А те завдяки трохи іншому поглядові на речі відхилилося від основного змісту; тут змінився з плином часу самий дух основного поняття, – отже, виникли зміни, свої форми у відмінюванні іменників та дієслів, наростки і приростки, зміщення, а також цілковита або часткова зміна значень – нова говірка! І все це, звичайно, як мова людини є для неї сутністю її душі.

Що живіша мова, що ближча вона до своїх джерел, а отже, переживає ще пору молодості й росту, то більше вона улягає змінам. Якщо вона існує лише в книжках, де її вивчають за правилами, якщо нею користуються не в живому спілкуванні, а лише в науці, де її застосовують у певних випадках і де вона означає певне число предметів, отже, де її словник укладений, граматика внормована, а сфера вживання зафіксована, -то така мова може ще лишитися в помітних своїх елементах незмінною, але й то тільки в помітних.

Лише в бурхливому вільному житті, в царстві великого, могутнього творення, ще без формально запроваджених правил, ще без книжок та літер, без засвоєних шедеврів, така бідна й недовершена, що їй треба щодня збагачуватися, по-молодечому гнучка, ще здатна щодня відгукуватися на перший вияв уваги, на перше веління жаги й почуття,
- вона повинна змінюватися в кожному новому світі, який людина бачить, у
кожному методі, за яким людина думає і на який зважає. Єгипетські зако
ни однаковості тут не можуть не викликати своєї протилежності.

Очевидно ж, уся земля створена для людського роду, а людський рід створений для всієї землі (не кажу: кожен мешканець землі, кожен народ через раптову, миттєву метаморфозу стає здатним жити в протилежному кліматі і таким чином у всіх кліматичних смугах світу, а весь людський рід на всій землі). Хоч де б ми озирнулися навколо, скрізь людина почуває себе вдома, як наземні тварини, споконвіку призначені для цієї місцевості. Вона тримається серед криги у Ґренландії і печеться під прямовисним сонячним промінням у Гвінеї, вона на своїй землі й тоді, коли в Лапландії мчить на санях, запряжених оленями, і тоді, коли долає на спраглому верблюді арабську пустелю. У печері троглодитів і на верховині Кабілії, у курній юрті остяків і в золотому палаці могола – скрізь люди. Для них Землю вирівняно на полюсі й піднято на екваторі, для них вона кружляє так, а не інакше навколо Сонця, для них існують кліматичні смуги, пори року і зміни на Землі, -  і, знову ж таки, самі вони існують для тих смуг, для тих пір року і земних змін. Отже, тут також видно закон природи: люди повинні жити всюди на землі, а кожен вид тварин повинен мати на ній лише свійкрай і вужчий терен; з’явиться мешканець цілої землі. А коли так, то і його мова буде мовою землі. Нова в кожному новому світі; національна в кожній нації, – я не можу повторювати всі названі раніше підстави неминучої зміни, – мова стане Протеєм0 на круглій поверхні Землі...

Поділ родів на окремі нації відбувається не після нудних стосунків, що складалися з віддалення, переселення, нових зв’язків і т. д., як це виміряв на дозвіллі з циркулем у руці на географічній мапі байдужий філософ і як про це за тією самою міркою написано у великих книжках про спорідненість народів, де все виміряно, тільки правила, за якими вимірювали, хибні. Гляньмо на той живий, діяльний світ: там є рушійні сили, що дуже природно мають призвести до появи відмінностей у мові близьких народів, тільки ніхто не повинен накидати людині своєї улюбленої системи. Вона не лісова людина з роману Руссо, бо має мову. Вона не Гоббсів вовк, бо має мову свого роду. Але й, з іншого погляду, вона не якесь там нетямуще ягня: адже вона може творити протилежну натуру, звичку і мову; одне слово, підстава цієї відмінності таких близьких, малих народів у мові, способі думання й життя – обопільна родова та національна ненависть.