Роль мови у формуванні соціально активного індивіда

Проблема активності мови в пізнанні і вихованні була і залишається однією з важливих проблем філософії, лінгвістики, психології і педагогіки. Мова така ж давня, як і свідомість; мова є практична, існуюча і для інших людей і лише тим самим існуюча також і для мене самого, дійсна свідомість, і, подібно до свідомості, мова виникає лише з потреби, з настійної необхідності спілкування з іншими людьми. Мова в багатьох моментах виступає соціально детермінованою, оскільки вона виникла лише з виникненням необхідності суспільної комунікації, у процесі матеріального виробництва, і її розвиток зумовлений матеріально-практичною діяльністю людини. Мова завжди пристосовується до реальних завдань, які постають перед людським суспільством, і пронизує всю практичну і теоретичну діяльність людини. Зокрема, вона використовується: а) при плануванні і здійсненні матеріального виробництва, а отже, забезпеченні існування людського суспільства взагалі; б) при передачі індивідові суспільного досвіду; в) при формуванні суспільної свідомості.

Мова як засіб комунікації, пізнання і мислення пов'язана із завданнями практичного використання і відповідно до цього організована. З одного боку, їй притаманна динамічність, яка виявляється в історичній змінності мови насамперед у зв'язку з розвитком суспільства, а з другого, вона функціонує як порівняно стабільна знакова система, що забезпечує наступність комунікації, нагромадження, передавання і сприймання суспільних знань і досвіду.

Вплив мови на формування індивіда взагалі і на виховання нової, соціально активної людини зокрема вивчається соціолінгвістичними і психолінгвістичними методами.