Становлення ідеї гуманізму, соціальної справедливості в стародавності

Стародавність - перша тривала епоха людства (від початку формування людства до перших століть н.е.; умовно - 476р., падіння Західної Римської імперії). Уже тоді питання про гуманізм. Три підходи:
1. Надприродне походження;
2. Природне (біологічне) походження;
3. Соціальне походження.

Загальновідома батьківська турбота у тварин (взаємодопомога, попередження про небезпеки, самопожертву). У них і зачатки справедливості. Тварини здатні ділиться надлишками їжі, але не взагалі. Тварини дружать із людьми. Все це - початок прояв соц.справедливості.
"Взаємодопомога в природі важніше, чим боротьба" /Ч. Дарвін/
"Взаємна допомога серед тварин і людей як двигун прогресу" /Кропоткін/

Взаємодопомога - двигун прогресу, що переважає факт природи.
Природні інстинкти були успадковані й одержали свідомий соц.характер.

Існує загальний біосоціальний закон. Агресія повинна бути в людей як представників природи, але вона повинна бути соціалізована. Потрібна для підтримки свого виду.

Людству кілька мільйонів років. Пам'ятники усної літератури дозволяють обернутися на 40 млн років тому. Археологія, етнографія, антропологія допомагають соціології повернутися назад.

Антропологи: мозок неандертальця не менше сучасної людини (300 тис. років тому!), але він був примітивніше: слабко були розвинені лобові частки, центри гальмування. У первісних колективів могли бути приватні конфлікти.

Археологія: матеріальні пам'ятники, кістяки, штучні ушкодження кістяка, що свідчить про агресивність первісних людей; розколотої й обпаленої кістки – про канібалізм. Але ці явища не взяли гору. В археологів типовим є Шанидар - печера в Іраку, де виявлені останки (45 тис.років тому там була людина, у якого з народження немає правої руки, дожив до глибокої старості, загинув від обвалу, про нього піклувалися).

Уже неандертальці ховали своїх одноплемінників: надавали їм позу сплячої людини, клали в могили предмети побуту, зброя. Факти закапування є й у тварин. У неандертальців - саме поховання.

Про справедливість первісних колективів свідчать колективні приміщення (наприклад, на Півночі – 700 м2; у Воронежу – костенки, з кісток мамонта, 800м2).

В умовах первісного суспільства виникає поняття соціальної справедливості. Полювання, спосіб життя вимагали колективної участі ("звичай" із гречок. = справедливість). Порушення каралися (аж до вигнання).

Справедливість:
- відплата ("око за око, зуб за зуб". У наш час така справедливість - було величезним етапом у становленні людини, його соціалізації. "Око за око" попереджало людину про відплату й сприяло збереженню роду);
- розподільна (носило зрівняльний характер. Це відзначалися залишкові явища, в XIX в. Дарвін описує відвідування "Вогненної землі": "там холодно", і щоб вступити в контакт із аборигенами, пропонує їм ковдри (уважаючи, що це добре); аборигени розділили ковдри на мал.шматочки, щоб усім вистачило).

Зрівняльний розподіл допомогло зберегти людський рід. У Стародавності розподіл не був 100%-м. Відзначалося також заохочення сміливіших, щасливих добувачів їжі. Самі сміливі обиралися плем'ям. Це була природна нерівність, а не соціальне. Але із часом воно перетворювалося в соціальне. Первісна громада боролася із цим: відбирали надлишки, змушували дарувати подарунки, улаштовували бенкети й т.п. (наприклад, сучасні північні народи: череда оленів = 100 голів, якщо власник пручається – його вбивають). Ріст продуктивності праці вів до виникнення родини, появі власності й держави.