Функції держави, їх види, зміст та форми здійснення

Апарат будь-якої сучасної держави включає такі види державних органів:

1. Органи законодавчої влади — органи, головною функцією яких є розробка та прийняття законів (нормативних актів, що мають вищу юридичну силу). До функцій законодавчої влади також можуть належати установча та контрольна функції. Вищий орган законодавчої влади називають парламентом.
2. Органи виконавчої влади — виконавчо-розпорядчі органи, що виконують оперативну роботу з державного управління суспільними процесами, забезпечують стабільність, недоторканість закріплених у державі суспільних відносин. Органи виконавчої влади приймають рішення нормативного або індивідуального характеру. Вищий орган виконавчої влади називають урядом.
3. Органи судової влади покликані здійснювати юрисдикційну діяльність, тобто вирішувати конкретні юридичні справи: застосовувати міри покарання за правопорушення, вирішувати різного роду правові спори, конфлікти між різними суб'єктами (майнові, трудові, сімейні, адміністративні тощо).
4. Органи контролю і нагляду — органи державної влади, що здійснюють нагляд за виконанням і дотриманням законів та інших нормативних актів. До контрольно-наглядових органів державної влади належать прокуратура і спеціальні органи нагляду (різного роду державні інспекції), які можуть входити до складу відповідного міністерства або відомства.
5. Особливе місце в державному механізмі займає глава держави — одноособовий (монарх або президент), або колективний. Глава держави виконує представницькі функції: представляє державу в стосунках з іншими державами (приймає вірчі грамоти іноземних послів, підписує закони, видає акти, роздає державні нагороди тощо). Як правило, глава держави є верховним головнокомандуючим збройних сил країни.

Повноваження глави держави можуть змінюватись відповідно до форми державного правління, державного устрою та політичного режиму в конкретній країні. Дуже важливою характеристикою держави виступає суверенітет, під яким розуміється політико-правова властивість державної влади, що визначає повноту і неподільність влади всередині території країни, а також її незалежність та рівноправність у міжнародних стосунках.

Суверенітет означає наявність верховної політичної влади, від імені якої в країні приймаються всі владні рішення, які є загальнообов'язковими для виконання кожним членом суспільства. У будь-якому суспільстві є безліч влад (наприклад, партійна, виробнича, сімейна), але вищу владу, рішення якої є обов'язковою для всіх громадян, організацій і установ, має тільки держава.

Розрізняють два аспекти державного суверенітету:
— внутрішній, що виражає верховенство державної влади стосовно всіх інших організацій і осіб у країні;
— зовнішній, що виражає незалежність державної влади в сфері взаємовідносин даної держави з іншими державами.

Суверенітет держави всередині країни виявляється:
— у поширенні державної влади на все населення і громадські організації держави;
— в загальнообов'язковості рішень органів держави для всіх, кого вони стосуються, на території держави та у межах екстериторіальності (наприклад, для громадян і установ, що знаходяться за кордоном);
— у виняткових повноваженнях держави на самостійне видання і застосування загальнообов'язкових норм та інших розпоряджень, що містяться в нормативних актах (законах, указах, постановах і т.д.), рішеннях судів, органів управління та інших державних установ.

Зовнішній суверенітет держави проявляється в тому, що держава, виступаючи суб'єктом міжнародного права, є рівноправним учасником міжнародного спілкування, безпосередньо укладає договори, обмінюється дипломатичними, консульськими і торговими представництвами.

Оскільки держава виражає інтереси всього суспільства, а не окремих політичних сил, вона, на відміну від інших організацій політичної системи, приймає загальнообов'язкові для населення країни рішення
(закони, підзаконні акти) і доводить їх до виконання (реалізації). Таким чином, держава характеризується наявністю певного юридичного порядку. Вона виступає творцем і охоронцем правового порядку на усій своїй території.

Для держави характерна наявність податкової системи, спрямованої на збір коштів з населення, підприємств, організацій для утримання державного апарату і здійснення загальнонародних соціально-економічних і політичних програм. Для кожної держави характерна своя фінансова система, власна грошова одиниця, державна мова (мова офіційного спілкування), а також власні державні символи — герб, прапор, гімн, девіз тощо.

Держава має свою столицю і є суб'єктом міжнародного права. Сутність держави найповніше виявляється в її функціях. В залежності від того, у якій сфері громадського життя вони здійснюються, функції можна поділити на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх функцій сучасної держави належать:
1. Охорона конституційного ладу, законності і правопорядку. (Закріплення форми правління, державного устрою та політичного режиму, принципів виборчого права, основних принципів функціонування органів державної влади та самоврядування, підтримка встановленого режиму законності, захист правопорядку).
2. Охорона прав і свобод людини і громадянина. (Діяльність держави, спрямована на захист інтересів особистості і суспільства, закріплення правового статусу людини і громадянина,
визначення механізмів реалізації та ґарантій прав і свобод особистості).
3. Суспільно-економічна функція. (Функція реґулювання економіки, закріплення певної моделі економічного господарювання, юридичне оформлення форм власності та їх правовий захист, підтримка економічної стабільності, розробка та виконання державного бюджету, оподаткування тощо).
4. Соціальна функція.
(Виконання соціальних програм, забезпечення соціального захисту населення. Крім того, держава покликана підтримувати житлове будівництво, охорону здоров'я, громадський транспорт і т. п.).
5. Екологічна функція. (За допомогою законодавства держава встановлює правовий режим природокористування, бере на себе зобов'язання перед своїми громадянами по забезпеченню безпечного навколишнього природного середовища і т.д.).
6. Культурна функція. (Зміст її сьогодні складає різнобічна державна підтримка розвитку культури — літератури, мистецтва, театру, кіно, музики, засобів масової інформації, а також науки, освіти та ін.).

Зовнішні функції сучасної держави:
1. Функція оборони країни. (Підтримка достатнього рівня обороноздатності держави, що відповідає вимогам її національної безпеки, захист суверенітету і територіальної цілісності держави).
2. Функція підтримки світового порядку. (Діяльність по запобіганню війни, роззброєнню, скороченню хімічної і ядерної зброї, зміцненню режиму нерозповсюдження зброї масового ураження і новітніх воєнних технологій, участь у вреґулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів).
3. Функція співробітництва з іншими державами. (Діяльність держави спрямована на встановлення і розвиток економічних, політичних, культурних та інших відносин, що гармонійно поєднують інтереси даної держави з інтересами інших держав).

Форми здійснення функцій держави — це однорідна діяльність органів держави, за допомогою якої реалізуються її функції. Виділяють правові та організаційні форми здійснення функцій держави.

До правових форм відносять:
— правотворчу функцію (діяльність, пов'язану із розробкою та виданням нормативних актів);
— правозастосовчу функцію (діяльність, пов'язану із реалізацією нормативних актів шляхом застосування права — це повсякденна робота по виконанню законів та вирішенню питань управлінського характеру);
— правоохоронну функцію (діяльність, пов'язану із захистом прав і свобод людини і громадянина, попередженням правопорушень і притягненням до юридичної відповідальності винних осіб);

До організаційних форм відносять:
— організаційно-реґламентуючу функцію (поточну роботу відповідних структур по забезпеченню функціонування органів державної влади, пов'язану з підготовкою проектів документів, організацією виборів тощо);
— організаційно-господарську функцію (оперативно-технічну та господарську роботу, пов'язану із бухобліком, статистикою та ін.);
— організаційно-ідеологічну функцію (повсякденну виховну роботу по ідеологічному забезпеченню виконання різноманітних функцій держави, пов'язану із роз'ясненням виданих нових нормативних актів, формуванням громадської думки та ін.).