Характеристика первісного суспільства

Формування держави — це тривалий процес, який у різних народів світу йшов різними шляхами. Тисячі років людство існувало та розвивалось без держави та права. Виникненню держави передувало
первісне суспільство. Перші об'єднання людей у цей період розвитку суспільства одержали назву «первісного стада». Первісне стадо (або праобщина) мало деякі основи соціальної організованості, що будувалася на незаперечній владі ватажка, мала безпосередній характер і здійснювалася за допомогою візуального або звукового спілкування. Примітивність знарядь праці, низька продуктивність праці зумовлювали необхідність спільної власності, спільної організації пошуку і одержання їжі та інших необхідних для життя речей, спільного їх розподілу на засадах повної і фактичної рівності.

Згодом з'являється більш упорядкована форма соціальної організації — рід (або родова община), що стає основою організації первісного суспільства. Рід — це об'єднання людей, що мають спільних предків та ведуть спільне господарство. Рід виступав як господарська одиниця, власник, організатор суспільної праці. Членам роду були властиві такі риси, як єдність, взаємодопомога і співробітництво. Органами самоврядування виступали родові збори, тобто збори всіх дорослих членів роду. Деякі владні функції виконували воєначальники, але всі найважливіші питання обговорювалися в присутності і за прямої участі дорослих членів роду.

Реґулювання відносин у додержавний період розвитку суспільства здійснювалося єдиними нормами — звичаями. Під звичаями розуміють історично сформовані правила поведінки, що склалися та закріпилися в результаті їх багаторазового повторення.

Для соціальних норм первісного суспільства характерно те, що вони були продиктовані життєвою необхідністю, відображали інтереси всіх членів суспільства, існували у свідомості і поведінці людей та не містили в собі чіткого розмежування прав і обов'язків. Звичаї реґулювали всі сторони життя роду, племені — господарську діяльність, сімейні відносини, взаємостосунки між членами роду та ін.

Слідування звичаям, їх виконання мало переважно добровільний характер — соціальні норми первісного суспільства базувались на природній необхідності, а тому не потребували додаткового захисту. Одним з відомих засобів підтримки мононорм первісного суспільства було табу — заборона на певну дію або поведінку. Таким чином, в силу особливостей соціальної та економічної організації первісного суспільства не було необхідності ані у спеціальній владі, ані у спеціальній, абстрактній системі норм, що реґулювали б суспільні відносини. І сама влада, і норми поведінки входили в саму життєдіяльність людей і не вимагали додаткової організації суспільства і додаткового реґулювання відносин.

Згодом відбувається поступовий перехід від колективних до парних шлюбів, а заборона на шлюби всередині роду приводить до активного спілкування між родами та їх об'єднання у більш великі утворення: племена, а потім і союзи племен. Із розвитком родів, їх об'єднанням у племена, з ускладненням суспільних відносин змінюється й організація влади. Спочатку замість збору всіх членів роду проводяться збори чоловіків (воїнів). Відбувається розподіл влади на світську, військову, релігійну. Вводиться принцип представництва.

У нових економічних і соціальних умовах родоплеменна організація існувати вже не могла. Була потрібна якісно нова організація, здатна зберігати і забезпечувати функціонування суспільства як цілісного організму, організація з сильною владою і можливістю здійснювати організований примус. Такою організацією стала держава.