Обов’язки перед країною

Ваші першочергові обов’язки – першочергові за значенням – стосуються, як я вже казав, Людства. Насамперед ви люди, а потім вже громадяни або батьки. Якщо ви не обіймаєте своєю любов’ю усю людську родину, якщо всім серцем не вірите у її єдність, – яка є наслідком з’єдиненого єства Бога, – а також у братерство Народів, що їм призначено зробити це фактом, – якщо хоч де-небудь один з ваших побратимів стогне від болю, якщо хоч де-небудь людська гідність спаплюжена брехнею чи тиранією, а ви, – либонь, і в змозі, – та не кидаєтеся мерщій цьому нещасному на поміч або не почуваєтеся покликаним до борні, – хоч і в силі, – за мету звільнення усіх скривджених та гноблених, – тоді ви порушуєте закон життя або не розумієте релігії, яка зробить майбуття щасливим.

Та що може кожен із вас, сам-один у своїх спромогах, зробити задля морального вдосконалення, задля поступу людства? Ви, либонь, можете час від часу оповити марнослів’ям ваші переконання; ви можете, з якоїсь рідкісної нагоди, вчинити акт милосердя до брата, який родом не з вашої батьківщини, та не більше. Що ж, милосердя не є гаслом майбутньої віри. Гаслом майбутньої віри є об’єднання, братерська співпраця задля спільної мети; і це такою ж мірою переважає милосердя, як праця багатьох, об’єднаних єдиним злагодженим зусиллям звести будівлю для проживання всього загалу, переважатиме ту, яка здійснюється під час зведення окремої халупи кожним для самого себе, й коли допомога одне одному полягає лише в обміні камінням, цеглою та розчином вапна. Але розмежовані, як це має місце, мовою, прагненнями, звичаями й можливостями, ви не можете зважитися на цю спільну працю.

Індивід надто слабкий, а Людство надміру всеосяжне. «Боже мій, – благає бретонський моряк, коли виходить у море, – оборони мене, мій корабель такий малий, а Твій океан такий великий!». І ця молитва відбиває, зрештою, становище кожного з вас, якщо не забезпечуються засоби необмеженого примноження ваших сил та спромоги діяти. Але ж Бог дав вам ці засоби, коли він дав вам Країну, коли як мудрий наглядач, що розподіляє різніділянки праці відповідно до здібностей трудівників, він поділив Людність нашої планети на різні групи й таким чином посіяв зерна націй. Лиходійні уряди спотворили Божий задум, що ви його у змозі розгледіти чітко означеним, – принаймні, це стосується Європи, – річищами великих рік, пасмами високих гір та іншими географічними умовами; вони спотворили його завоюваннями, жадобою і заздрістю до справедливого самоврядування інших; спотворили його настільки, що сьогодні, мабуть, немає жодної нації, за винятком Англії і Франції, чиї обриси відповідали б цьому задумові. Вони не визнавали й не визнають ніякої країни, а лишень свої родини, династії чи кастовий егоїзм. Та священний задум неминуче збудеться. Природні розмежування, внутрішні самопливні прагнення народів заступлять довільні поділи, санкціоновані лиходійними урядами. Мапа Європи буде перероблена. На руїнах Країн Королів і привілейованих класів постануть Країни Народів, визначені волевиявленням вільних людей. Між цими Країнами існуватиме гармонія й братерство. І тоді праця людства для загального поступу, задля відкриття й впровадження справжнього закону життя, праця, яка здійснюється в асоціації і розподіляється відповідно до місцевих можливостей, досягне щаблю мирного й прогресивного розвитку; тоді кожний із вас, – сильний через прихильні почуття й допомогу багатьох мільйонів людей, які говорять однією мовою, обдаровані однаковими прагненнями та виховані на однакових історичних традиціях, – може сподіватися принести користь усьому людству завдяки особистим зусиллям.

Вас, хто народився в Італії, Бог наділив, ніби на відзнаку особливої прихильності, країною, найліпше окресленою у Європі. На інших землях, кордони яких позначені більш невиразно або пунктирно, можуть постати проблеми, вирішувані бодай одного дня мирним голосуванням, та які коштували й, можливо, іще коштуватимуть сліз і крові; на вашій же – ні. Навколо вас Бог протягнув величні кордони, що не викликають сумнівів; з одного боку, це найвищі в Європі гори, Альпи; з другого – це море, безмежне море. Візьміть мапу Європи й увіткніть вістря циркуля на півночі Італії, де Парма; інший кінець – до гирла Вару, і проведіть півколо у напрямку до Альп; коли це півколо дійде кінця, то опиниться у гирлі Ізонцо й позначить кордон, який Бог відвів вам. Наскільки сягає цей кордон, говорять вашою мовою та її розуміють; поза ним у вас немає ніяких прав. Сицилія, Сардинія, Корсика та поміж ними менші острови, а також материкова Італія незаперечно належать вам. Груба сила спроможна на короткий час вибороти у вас ці кордони, але ж вони визнані з правіків, за мовчазною згодою народів; і той день, коли, піднімаючись в єдиному пориві на це останнє випробування, ви увіткнете накордонах ваш триколірний прапор, то вся Європа поспіль вітатиме новопосталу Італію і прийме її у спільноту націй. На це останнє випробування мають бути спрямовані усі ваші зусилля.

Без Країни у вас немає ні імені, ні прикмет, ні голосу, ані прав чи доступу як братів до товариства народів. Ви байстрюки Людства. Солдати без знамена, ізраїльтяни серед націй, ви не здибаєте ані довіри, ані захисту; ніхто не стане вашим вірником. Не тіштеся надією на звільнення від несправедливих соціальних умов, якщо спочатку не завоюєте Країну для себе; де немає Країни, там немає і загальної згоди, на яку ви можете покластися; усім заправляє егоїзм власного інтересу, і той, хто при владі, його береже, оскільки не існує спільної гарантії для інтересів загалу. Не відволікайтеся ідеєю поліпшення ваших матеріальних умов, поки спершу не вирішите національного питання. Ви на це не спроможні. Ваші промислові асоціації та товариства взаємодопомоги корисні як засоби виховання та самодисципліни; та як економічний чинник вони залишатимуться марними, допоки Італія не буде вашою. Економічна проблема вимагає, першочергово і найбільше, зростання капіталу й виробництва; і поки ваша Країна розчленована на окремі фрагменти, – адже розмежовані бар’єрами звичок і всіляких надуманих труднощів, ви маєте доступ лише до обмежених ринків, – у вас немає надій на це збільшення. Не обманюйте себе, сьогодні ви – не робітничий клас Італії; ви лише скалки цього класу; безсилі, не варті великого завдання, що ви його на себе берете. Ваша емансипація не матиме практичного започаткування, доки Національний Уряд, свідомий ознак часу, не сформулює, посівши у Римі, Декларацію Принципів як путівника італійського прогресу та не введе туди такі слова – «Праця священна і є джерелом добробуту Італії».