Сам процес ризик-менеджменту (згідно із стандартом АSINZSStandard4360:1999) можна визначити як систематичне використання наявних у розпорядженні менеджерів методів, способів і прийомів для вирішення завдань, що стосуються ризиків: установлення контексту, аналізу (виявлення й оцінки), впливу, моніторингу і комунікації.
Управління ризиками являє собою ітеративний процес із чітко визначеними етапами, за допомогою якого менеджери можуть ясно уявити ризики, з якими стикається їхня організація.
Переваги ризик-менеджменту:
- є основою для підвищення ефективності стратегічного планування;
- дозволяє уникати вартісних несподіванок;
- поліпшує ефективність діяльності організації;
- дає можливість оптимально використовувати ресурси;
- сприяє більшій відкритості діяльності керівництва і поліпшує комунікації;
- забезпечує вище керівництво коротким оглядом головних ризиків, з якими стикається компанія, а також відомостями про ресурси, виділені для впливу на високі ризики;
- дає можливість переконатися в тім, що неминучі ризики належно застраховано;
- дає менеджерам ефективну і послідовну методологію вивчення ризиків;
- поліпшує облік у компанії.
Ризик-менеджмент є інтегральною частиною стратегічного і поточного планування організації, оскільки він надає всебічну і структуровану основу для того, щоб керівництво змогло виявити ризики організації і керувати ними для найефективнішого досягнення її цілей.
Розглянемо основні етапи процесу управління ризиком:
- установлення контексту ризику;
- аналіз (виявлення й оцінка) ризику;
- ранжирування |і відбір ризиків;
- вплив на ризик (вибір методів і стратегії).
Рис. Процес ризик - менеджменту
Установленняконтексту ризику - на цьому етапі визначають стратегічні і тактичні цілі компанії.
Аналіз ризику - етап, мета якого одержати потрібну інформацію про структуру, властивості об'єкта і наявні ризики. Зібраної інформації має бути достатньо для того, щоб приймати адекватні рішення на наступних стадіях.
Аналіз передбачає з виявлення ризиків (іноді кажуть – факторів подій та обставин) і їх оцінку. Виявляючи ризики (якісна складова), визначають усі ризики, властиві досліджуваній системі. Головне тут - не пропустити важливих обставин і докладно описати всі істотні ризики.
Оцінка - це кількісний опис виявлених ризиків, у процесі якого визначають такі їх характеристики, як імовірність і розмір можливих наслідків. Водночас формують набір сценаріїв розвитку несприятливих ситуацій. Для різних ризиків можна побудувати функції розподілу ймовірності настання наслідків залежно від їх розміру.
Виявлення й оцінка тісно пов'язані між собою, і не завжди можна розділити їх на самостійні частини загального процесу. Більш того, часто аналіз іде у двох протилежних напрямках - від оцінки до виявлення і навпаки. У першому випадку вже зафіксовано збитки і слід виявити їх причини. У другому випадку на основі аналізу системи виявляють ризики і можливі наслідки.
Ранжирування і відбір ризиків - визначенім ступеня важливості ризиків для компанії і порядку, у якому ними займатиметься компанія. Критерієм може бути порівняння наслідків з прибутком, доходом та активами компанії.
Вплив на ризик - застосування конкретних способів впливу на ризики компанії для нейтралізації їх наслідків.
Усі заходи щодо управління ризиком можна поділити на доподійні і пі-сляподійні. Перші, як випливає з назви, планують і здійснюють завчасно, а другі - після того, як непередбачена подія вже відбулася.
До доподійних заходів відносять: страхування, самострахування, попереджувальні організаційно-технічні, юридичні, договірні й інші заходи для передачі ризику.
Післяподійні заходи - це одержання ресурсів на ліквідацію збитків у вигляді фінансової допомоги, позик тощо.
Стаття №88 | Переглянуто: 4468 | Додано: 14 листопада 2012 г.