Загальнокультурний підхід формування людини

Незрівнянний за темпами і масштабами розвиток мов з виникненнями економычного прогресу уможливив розширення суспільних функцій мов, їх використання в усіх основних сферах суспільного життя. Однією з таких сфер функціонування мов стала середня і вища освіта — найважливіша сфера ідеологічного виховання і професійної підготовки радянської молоді. Роль мови у формуванні нової людини найбільш показово виявляється саме у сфері середньої і вищої освіти, сфері, від досконалості якої залежить майбутнє нашого суспільства. Вивчення ролі мови у формуванні нової людини і вироблення обгрунтованих рекомендацій з цього питання неправильно було б вважати першорядною справою тільки лінгвістів. Це питання також входить у коло завдань філософів, соціологів, фахівців з соціальної психології і педагогіки, істориків та ін. Без кооперації їхніх зусиль вивчення подібних багатоаспектних проблем неминуче буде однобічним, що може негативно позначитися на розв'язанні питань повсякденної мовної практики у школі і вузі.

Виховання і навчання в сім'ї й поза межами сім'ї невіддільно пов'язані з мовою. Інтелектуальний і моральний розвиток особи розпочинається з опанування мовлення, з науки читати й писати. Протягом усього життя нам доводиться вчитися мови. Важко уявити собі успішну трудову діяльність людини без оволодіння словом, без дотримання мовних норм. Основи словесної майстерності закладаються у школі. З успішним викладанням мови у школі і її засвоєнням учнями стають ефективними заходи щодо оволодіння основами наук і комуністичного виховання молодого покоління.

Мова супроводжує учня при засвоєнні матеріалу з усіх дисциплін і в процесі трудового виховання. Успішне здійснення навчального процесу і розвиток здібностей учня передбачають досконале знання мови. Недостатній індивідуальний словник, недосконалість навичок в усному мовленні і письмі гальмують інтелектуальне, трудове і моральне зростання школяра, зводять нанівець зусилля вчителів. Майбутня успішна трудова діяльність випускника школи значною мірою залежить від досконалості його мовних знань і його мовленнєвої спроможності, що є водночас однією з важливих ознак загальної культури людини. Досягнення науки і надбання світової культури засвоює людина через мову.

У зв'язку з універсальною дійовою властивістю мови на всіх ділянках навчально-виховного процесу постає необхідність поліпшення мовного виховання у школі. Це сприятиме розв'язанню багатьох проблем ідейно-політичного, трудового, розумового, естетичного і морального виховання. Великий потенціал виховних якостей мови полягає в тому, що в школі вона виступає в чотирьох основних функціях: пізнавальній, комунікативній, естетичній і власне виховній.

Мова як засіб нагромадження, передавання і сприймання знань використовується на уроках з усіх навчальних дисциплін: історії, суспільствознавства, біології, географії, фізики, математики, літератури, мови та ін. Пізнавальна функція мови на уроках мови здійснюється двома шляхами: по-перше, вивченням особливостей структури і функціонування самої мови, її багатоярусної організації, по-друге, виявленням способів відображення у словах і синтаксичних конструкціях об'єктивної дійсності, а також мислительної діяльності людини. Якщо звернутися до питання викладання рідної мови, то стає ясним, що основною його метою повинно стати глибше усвідомлення дитиною діапазону і функцій цієї мови і поширення навичок у її вживанні на основі, уже наявній у дитини навіть до школи. Відомості про особливості структури мови та її функціонування повинні відбивати сучасний рівень лінгвістичних знань, що спрямовані на об'єктивні властивості мови і необхідні для практичного її опанування.